Кросовер Citroen C5 Aircross неприємно вразив салоном

Куди тільки не кидало Citroen по хвилях історії. Примітивні коляски типу 2CV змінювалися технологічно витонченими моделями, спірні по дизайну – шалено красивими, дешеві – дорогими … Є що згадати! Але як сьогодні продавати машини з неясним іміджем?

Три роки тому марка взяла курс на Citroen Advanced Comfort, тобто плавне і просте пересування в просторі. Першим автомобілем нової філософії був C4 Cactus. Приємні відчуття від взаємодії з кнопками і дефлекторами. Всі ємності, включаючи підстаканники, підсвічуються. Передня частина салону оброблена хорошими матеріалами, однак пластик задніх дверей жорсткий.

Boxy style створює одночасно мужній і витончений вигляд. Інтер’єр не дешевий і не легковажний. Над більш прийнятною якістю працювали ретельно. Багажник і бардачки – чи не найкращі серед собі подібних. Але де в чому дизайнери явно перемогли ергономістів. Частина кнопок водієві не видно, настройки температури роздільного клімат-контролю заховані в меню медіасистеми, а сенсорні кнопки під її екраном раз у раз натискаєш випадково. Симпатичний електронний щиток приладів зіпсований невиразними шрифтами. Електронний щиток гарний (п’ять видів на вибір), але не дуже читабельний. Меню медіасистеми побудовано складно, на більшості екранів немає кнопки «назад», зате звук хороший.

Замість незбираного заднього сидіння європейці ставлять три окремо регульованих «стільчики», розставлених в ширину. Змінено навіть дверні панелі! Три дорослих людини не пхають один одного плечима. Комфортні сидіння тільки виглядають простовато. Кермо товсте, а діапазон його регулювання невеликий. У гонитві за більш прийнятною якістю прикрили пластиком навіть санчата крісел. Передбачена лише пара кріплень Isofix, але між їх внутрішніми скобами – аж 60 см. Схоже, тут встануть в ряд три відповідних дитячих крісла. Така можливість рідко представляється в компактному сегменті.

Правда, в довжину місця мало: при зрості 187 см людина буде сильно впиратись колінами в передню спинку при посадці «за собою». Ззаду просторо вшир, але не в довжину. Ручки на стелі впираються в голову. Кожне з трьох крісел регулюється. Тунель на підлозі – всього пару сантиметрів у висоту, але через нього на середньому сидінні немає кріплень Isofix, тому що дитяче крісло з «ногою» не встане правильно.

Ще одне зручне рішення в дусі куди більш дорогих автомобілів – складна набивка сидінь з двошаровою піною. М’який верхній шар допомагає прийняти форму тіла, а жорсткий внутрішній підтримує його в «правильних» місцях. Якщо ззаду це не дуже відчувається через низьку посадку «на попа», то в передні крісла після пари сотень кілометрів неможливо не закохатися. Особливо якщо вони оббиті тканиною, а не менше податливою шкірою. Навіть перестаєш звертати увагу на завалену назад подушку – фірмову рису всіх автомобілів архітектури EMP2.